Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 листопада 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Консул Трейд» (далі - Товариство) до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у України м. Києві (правонаступник державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві; далі - ДПІ) про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2014 року Товариство звернулося до суду з позовом до ДПІ про визнання протиправним та скасування рішення від 13 листопада 2014 року № 27888/10/26-59-18-04-17 «Про відмову у прийнятті податкової декларації».

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 30 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2015 року, позов задовольнив: визнав протиправним та скасував спірне рішення.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 7 вересня 2015 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ДПІ на вищезазначені рішення.

Не погоджуючись з ухвалою суду касаційної інстанції, ДПІ звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування касаційним судом пункту 48.3 статті 48 та пункту 49.8 статті 49 Податкового кодексу України (далі - ПК).

На обґрунтування заяви додано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 3 листопада 2014 року (справа № К/9991/72023/11), яка, на думку заявника, підтверджує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Водночас обставини справи, що розглядається, відмінні від обставин, встановлених у справі, на рішення в якій посилається заявник, обґрунтовуючи наявність підстави для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 7 вересня 2015 року.

Так, у справі, що розглядається, суд касаційної інстанції зазначив, що згідно з пунктом 45.2 статті 45 ПК податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і в примірнику відповідної декларації, та погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що посилання відповідача на зазначення недостовірного обов'язкового реквізиту «місцезнаходження платника податків» не відповідає дійсності і спростовується наявною в матеріалах справи випискою з цього Реєстру.

У справі № К/9991/72023/11 касаційний суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог, зазначив, що, вирішуючи питання про правомірність дій податкової інспекції, яка відмовила у прийнятті декларації позивача, посилаючись на те, що у податковій декларації вказана не повна, а скорочена назва підприємства, слід виходити з того, що облік платників податків у картках особового рахунку за своєю юридичною природою не є тими діями суб'єкта владних повноважень, які породжують для підприємства будь-які наслідки.

Таким чином, саме по собі відображення у картці особового рахунку відповідних даних не породжує для платника податків настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права і обов'язки, що виключає підстави для задоволення позовних вимог у цій частині.

Отже, у судовому рішенні, на яке посилається заявник, та у судовому рішенні, що переглядається, касаційний суд дійшов висновку про правильність оформлення податкової декларації, що не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права.

Ураховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, та керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. КривенкоСудді: О.Ф. Волков М.І. Гриців О.А. Коротких О.В. Кривенда В.Л. МаринченкоП.В. Панталієнко О.Б. ПрокопенкоІ.Л. Самсін О.О. Терлецький